Za górami Za lasami Zakopane

ОГЛЯД ГОТЕЛЮ

Знаєте, що вражає у готелі Za górami Za lasami в першу чергу? Назва буквально означає “за горами, за лісами” – і чесно кажучи, саме таке відчуття виникає, коли ви нарешті піднімаєтеся пагорбом до Wyskówki 5a. Тобто, технічно ви все ще в Закопане, але це місцеховається подалі від усього туристичного хаосу на вулиці Крупувки, що насправді ідеально, якщо ви хочете відчути справжні передгір’я Татр, не ухиляючись від селфі-палиць кожні п’ять хвилин.

Розташування просто геніальне, чесно. Ви знаходитесь у районі Вискувки, де місцеві жителі все ще живуть звичайним життям – там є крихітний продуктовий магазинчик приблизно за три хвилини ходьби вниз по схилу, де власник, напевно, знає кавові вподобання всіх, і ви можете бачити Татри практично звідусіль, не витягуючи шию навколо сувенірних магазинів. Прогулянка до міста займає хвилин п’ятнадцять, якщо ви почуваєтеся енергійно, або є нормальне паркування, якщо у вас орендована машина (що я б у будь-якому разі рекомендував для пересування по регіону). Що мені подобається – це те, що ви отримуєте неймовірні гірські краєвиди прямо з території готелю, але вночі тут справді тихо – не як у тих місцях прямо в центрі, де ви чуєте п’яних туристів, що співають польські народні пісні до 2-ї ночі.

Сама будівля має ту автентичну гірську дерев’яну архітектуру, яку ви бачите по всьому регіону Подгалля, але не створюється враження, що хтось надто старається бути “народним”, якщо ви розумієте, про що я. Всередині комфортно в такий невимушений спосіб – чисто, тепло, з тими товстими стінами, які тримають гірську погоду там, де їй місце – назовні. Номери такі, як ви очікуєте від солідного тризіркового місця, нічого вишуканого, але все працює, і чесно кажучи, ліжка кращі за деякі чотиризіркові місця, де я зупинявся в Кракові. Господарі явно знають свою справу щодо цього району – вони розкажуть вам, які стежки справді варті вашого часу (пропустіть переповнений маршрут до Морського Ока влітку, серйозно) і де купити справжній сир осципек, який не має туристичних цін.

Але що справді мене підкорило – це сидіння надворі одного вечора наприкінці вересня, коли повітря мало ту свіжу гостроту і ви могли відчути запах деревного диму з димарів унизу в долині. Гори робили ту штуку, коли вони стають фіолетово-блакитними прямо перед заходом сонця, і я зрозумів, що це саме те, що люди приїжджають до Закопане, споді