Villa & Restaurant Levoslav House

ОГЛЯД ГОТЕЛЮ

Знаєте, що мене справді здивувало у Villa & Restaurant Levoslav House? Підходячи до цього місця на вулиці генерала Магеру, я чесно кажучи не очікував багато – адже воно розташоване прямо в хаосі старого міста, де половина будівель виглядає так, ніби тримається завдяки віковим шарам фарби та щирим намірам. Але коли заходиш всередину, створюється враження, що хтось взяв усе найкраще від перебування в домі твоєї витонченої румунської тітки й оновив усе якраз настільки, щоб зробити це по-справжньому комфортним.

Розташування насправді чудове, коли розумієш ритм старого міста. Ти буквально за дві хвилини ходьби від Малої площі (Piața Mică) – і я маю на увазі справді дві хвилини, а не ті “дві хвилини” з туристичних сайтів – але досить далеко вниз по вулиці генерала Магеру, щоб не чути постійний гуркіт туристичних груп, що спотикаються об бруківку о 7 ранку. Ресторан внизу справді хороший, що важливіше, ніж можна подумати, адже знайти пристойну їжу в старому місті Сібіу може бути лотереєю, особливо якщо ти не готовий їсти шніцель щовечора. Я в підсумку їв там тричі під час свого перебування – частково через лінь, але переважно тому, що їхні папанаші (традиційні румунські пончики) були чесно одними з найкращих, які я куштував у країні.

Що мене справді підкорило в цьому місці, так це увага до дрібниць, які насправді впливають на твоє перебування. У кімнатах є справжні затемнюючі штори – не ті тонкі готельні штори, що пропускають усе світло ліхтарів – а ліжка достатньо тверді, щоб не провалюватися в зефір, але достатньо м’які, щоб не спати на монастирському ліжку. WiFi справді працює по всій будівлі, що звучить банально, але ви б здивувалися, скільки місць з “історичним шармом” у старих європейських містах ставляться до інтернету як до другорядної справи. Паркування може бути трохи складним, оскільки це старе місто, але вони допоможуть вам із напрямками до близьких місць, які не розорять вас. Персонал на рецепції справді добре знає район – вони направили мене до крихітного винного льоху за п’ять хвилин ходьби, який я ніколи б не знайшов сам, і відрадили від туристичної пастки біля собору, де, виявляється, подають розігрітий у мікрохвильовці гуляш нічого не підозрюючим відвідувачам.

Усе місце створює враження, що ним керують люди, які справді піклуються про гостинність, а не просто збирають комісійні за бронювання. Заселення пройшло гладко, наступного дня вони пам’ятали моє ім’я, а коли я згадав, що цікавлюся походами до природного парку Думбрава