Chata Alex

ОГЛЯД ГОТЕЛЮ

Послухайте, я зупинявся у багатьох місцях у Високих Татрах, але Chata Alex у Старій Лесній справді мене приємно здивував – і я маю на увазі це в найкращому сенсі. Коли ви вперше під’їжджаете (до речі, з паркуванням проблем немає), він не кричить “розкішний готель” зовні. Він має той традиційний словацький гірський вигляд, ніби зливається з навколишнім лісом, що насправді має сенс, коли розумієш, наскільки близько ти до стежок Татранського національного парку. Я маю на увазі, що ти буквально за десять хвилин ходьби від найкращих походів у Словаччині.

Що мене справді вражає в цьому місці, так це те, як власники – і видно, що вони особисто задіяні – зуміли влучити в ту золоту середину між гірською автентичністю та справжнім комфортом. У кімнатах є ця тепла дерев’яна обшивка, яка могла б виглядати кітчево, але чомусь не виглядає, мабуть, тому що все так добре доглянуто і продумано. Знаєте, що мені подобається? Вікна величезні, і якщо вам дістанеться кімната з видом на гори (попросіть таку), ви прокинетеся з краєвидами, які справді змушують забути, що ви все ще в готелі. Ліжка теж по-справжньому зручні – ніяких занадто м’яких або кам’яно-твердих варіантів, які іноді трапляються в гірських місцях.

Ось що стосується Старої Лесної, чого більшість людей не розуміють, поки не опиняються тут: вона ідеально розташована між туристичним хаосом Татранської Ломниці та більш віддаленими стежками, тому ви отримуєте найкраще з обох світів. З Chata Alex ви можете дійти до станції фунікулера приблизно за п’ятнадцять хвилин, якщо хочете підняться до Скальнате плесо, або можете піти в іншому напрямку до Татранської Котлини для спокійніших лісових прогулянок. Персонал справді знає стежки – як-от, по-справжньому знає їх – тому вони спрямують вас до того, що відповідає тому, що ви шукаете, замість того, щоб просто дати вам стандартну карту.

Я зупинявся тут наприкінці вересня, що виявилося ідеальним часом. Літні натовпи зникли, листя тільки почало жовтіти, і чесно кажучи, вся територія здавалася належною лише жменьці нас, мандрівників. Ранки були достатньо свіжими, щоб камін у сніданковій залі справді мав значення, і є щось особливе в томy, щоб пити каву, дивлячись на туман, що котиться через ліс. Сам сніданок – це добротна словацька їжа – нічого вишуканого, але справжнє паливо для дня в горах, з місцевими сирами та хлібом, який явно звідкись поблизу, а не привезений хто